Історія тату-флешу: від моряків до цифрового відкриття
Від забобонів моряків до аркушів флешу на стінах студій і цифрового відкриття: як флеш вплинув на те, як люди обирають татуювання.
До Instagram, до онлайн-портфоліо і до того, як тату-майстри змогли показувати свої роботи всьому світові, була стіна.
У тату-студіях аркуші з малюнками демонстрували все: від якорів і орлів до троянд, черепів, пін-ап-дівчат та міфічних істот. Клієнти переглядали їх, обирали ескіз і вирішували, що хочуть носити на шкірі.
Ці малюнки називали флешем. Вони стали однією з найвпізнаваніших частин традиційної тату-культури. Але їхня історія набагато ширша за готові ескізи. Вона про моряків, мандрівних майстрів, комерційну винахідливість і візуальну мову, що перетнула океани.
Моряки, забобони й історії на шкірі
Задовго до того, як аркуші флешу стали звичними в американських студіях, моряки вже носили впізнаваний набір символів.
Якір міг означати зв'язок із морем. Корабель міг нагадувати про важке плавання. Ластівка традиційно означала 5000 пройдених морських миль, тож дві ластівки могли позначати 10 000 миль у морі.
Деякі символи мали дивніше походження. Татуювання зі свинею та півнем — один із найнезвичніших прикладів. Моряки іноді робили свиню на одній нозі, а півня на іншій, вірячи, що ці зображення вбережуть їх від утоплення.
Згідно зі сторінками про спадщину ВМС США, цей забобон може сягати епохи вітрильників, коли свиней і півнів перевозили на кораблях у дерев'яних ящиках. Якщо судно тонуло, ящики могли триматися на воді, і тварини опинялися серед небагатьох вцілілих. Це народне пояснення, а не задокументований факт, але татуювання стало своєрідним талісманом удачі. [1]
Ці малюнки були не просто прикрасою. Вони розповідали про досвід, ідентичність, віру, а іноді й про всі стосунки моряка з морем.
Коли кораблі переходили від порту до порту, разом із ними мандрували й тату-традиції.
Коли тату-ескізи стали бізнесом
Наприкінці XIX і на початку XX століття професійне татуювання розвивалося в портових містах і комерційних студіях.
Одна з людей, пов'язаних із розвитком і поширенням флешу, — Льюїс Алберт, якого часто називали «Lew the Jew». Його малюнки й друковані аркуші допомогли зробити ескізи доступними для майстрів поза його власною студією. Джерела розходяться щодо того, коли саме з'явилися його аркуші флешу, але його роль у їх поширенні широко визнана.
Замість того щоб кожен майстер створював кожен ескіз із нуля, аркуші флешу можна було купувати, виставляти й використовувати повторно. Майстри також могли обмінюватися ескізами, розширюючи вибір для своїх клієнтів.
Так виникло щось схоже на ранню візуальну мережу між тату-студіями.
Була й практична причина. Багато клієнтів, особливо моряків, мали мало часу в порту. Стіна з готовими ескізами дозволяла обрати швидко, не витрачаючи години на обговорення зовсім індивідуального малюнка.
Ця система також зробила татуювання доступнішим для майстрів, які хотіли відкрити справу, не створюючи самотужки цілий каталог. [2]
Персі Вотерс і погляд у голову тату-майстра
Одна з найцікавіших історичних колекцій належить Персі Вотерсу, тату-майстру з Детройта, який працював на початку XX століття.
Музей The Henry Ford зберігає надзвичайну колекцію його матеріалів. Серед них — портфоліо флешу з приблизно 277 повнокольоровими акварельними малюнками, а також оригінальні начерки.
Малюнки охоплюють квіти, серця, вітрильники, портрети, тварин, драконів, релігійні постаті та символи удачі. Деякі — знайомі сюжети традиційного татуювання, інші відображають масову культуру й уяву тієї епохи.
Колекція особливо цікава тим, що дає змогу зазирнути в те, як працював тату-майстер: від перших ідей на папері до доопрацьованих ескізів, які показували клієнтам. Вона показує, як татуювання ставало професійним ремеслом зі своєю візуальною культурою. [3]
Кеп Коулмен і тату-студія як галерея
Ще однією важливою постаттю був Огаст «Кеп» Коулмен, який відкрив свою студію в Норфолку, штат Вірджинія, близько 1918 року.
Норфолк був жвавим портом, тож природним місцем для тату-бізнесу, що обслуговував моряків та інших мандрівників.
Тату-салон на Вест-Мейн-стрит, Норфолк, Вірджинія, 1941. Фото: Джон Вашон, Library of Congress.
Роботи Коулмена зберігаються в The Mariners' Museum. Особливо цікавий експонат — великий акварельний аркуш, замовлений музеєм у 1936 році, під назвою Designs of the Tattooers Art. Музей також має фотографії його фасаду того ж року з вітринами, вкритими аркушами флешу. Іншими словами, тату-майстри вже користувалися візуальним мерчандайзингом, щоб залучати клієнтів, задовго до соцмереж.
Кар'єра Коулмена показує й те, наскільки вразливим міг бути тату-бізнес до місцевих правил. Після Другої світової війни Норфолк заборонив татуювання, і Коулмен та інші майстри були змушені залишити місто. [4]
Від стіни до телефону
Десятиліттями аркуші флешу були центральними для того, як студії презентували свою роботу. Їх вішали на стіни, обмінювалися ними між майстрами, а іноді колекціонували як оригінальні твори.
Сьогодні відкриття татуювань відбувається інакше. Люди гортають Instagram, цифрові портфоліо й онлайн-платформи, часто шукаючи конкретний стиль чи майстра, перш ніж зв'язатися.
Але основна ідея не зникла: люди й досі відкривають татуювання, розглядаючи малюнки.
InklouMatch переносить цю традицію в цифрове середовище завдяки Підбору за флешами. Клієнти можуть досліджувати флеш-ескізи за містом, позначати ті, що сподобалися, і знаходити тату-майстрів, пов'язаних із цими ескізами.
Замість вибору з аркуша на стіні студії клієнт тепер може відкривати роботи різних майстрів і знаходити того, чий візуальний стиль відповідає його інтересам.
Технології змінилися, але стосунки залишаються знайомими. Малюнок привертає увагу, викликає інтерес до конкретного майстра і може стати початком татуювання.
Від акварельних начерків Персі Вотерса до цифрових колекцій флешу історія флешу — це також історія того, як майстри роблять свою роботу видимою.
Стіна стала екраном. Зв'язок між малюнком, майстром і людиною, яка його носить, досі в центрі тату-культури.
Джерела
1. U.S. Naval History and Heritage Command, «Sailors' Tattoos» (history.navy.mil, Customs and Traditions).
2. Tattoo Archive, «Lewis 'Lew the Jew' Alberts» (tattooarchive.com/history/alberts_lew_the_jew.php).
3. The Henry Ford, «An Artist with the Needles» (thehenryford.org/collections/explore/articles/tatoo-history-at-thf).
4. The Mariners' Museum, Designs of the Tattooers Art, August «Cap» Coleman, 1936, інвентарний номер 1936.166.20 (marinersmuseum.org/2020/10/tattooinga-dead-art/).